Візитівка Міста
побратими
Новини Офіційна
інформація
Телефон
довіри
ОСББ Інтернет-приймальня Оголошення Місто online Фотогалерея Петиції
Головна  >  Новини міста  >  
Новини міста      

Герої України в творчості дітей
26.05.2016  Новини міста

  Відповідно до розпорядження міського голови у загальноосвітніх навчальних закладах міста Кузнецовська День Героїв відзначили низкою інформаційно-просвітницьких заходів, серед яких були -  уроки-бесіди, лекції, семінари, виховні години, години спілкування з учасниками АТО, конкурси малюнків та інші заходи.
  Але найбільш цікавим був конкурс творчих робіт, де діти мали змогу продемонструвати всі свої творчі вміння та навики написання творів, есе та віршів.
     Щиро дякуємо всім працівникам освіти та їхнім вихованцям, які долучилися до проведення заходів, на честь вшанування борців за волю України.
  Найкращі учнівські роботи пропонуємо вашій увазі.

 



Вірші учениці 9-В класу
                      Кузнецовської гімназії
                      Кирилюк Софії

Сповідь бійця

Це поле я ще змалку пам’ятаю…
Я тут зростав у пахощах квіток.
Останню лиш надію в серці маю –
Торкнутись ще раз ніжних пелюсток.

                       Їх затоптали правдою гнилою,
                       Топили кров’ю відданих сердець…
                       Чи ще відчуєм запах ми з тобою?
                       Чи тут поляжем? Де цьому кінець?

Вони з словами: «Ми брати!» - стріляли,
Могилу рили кожному із нас.
Тоді у полі квіти всі зів’яли –
І лікарем лишився тільки час…

                         Я буду до останнього стояти,
                         Щоб жити в мирі й злагоді могла
                         Моя країна, вільна і багата, -
                         І в кожнім серці квітка зацвіла.

 

 

Патріотам

Вони жили, не маючи нічого,
Окрім святої грудочки  землі.
Душею сильні – волею убогі
Злітали з кобзи пісні-журавлі.

                               Одне перо – за тисячі кричало
                               І душу виливало у рядках.
                               Час не стояв – і люди не мовчали,
                                У єдності своїй втопили страх.

Святая кров, пролита за нащадків,
Незламність духу житиме віками.
Хай ворог не встановлює порядків, -
Ми є і будем, ненька наша з нами!

Лиш боротись – значить жить

 

Сага про новітнього воїна-патріота

Гей, уставаймо, єднаймося,
Українські люди!.
Іван Франко
«Розвивайся ти, високий дубе»

Квітневе небо вкрилось криваво-червоним вечірнім багрянцем. ВІН згадав, що колись у дитинстві влітку це віщувало прийдешній сонячний день, а взимку – морозну ніч.  Та віднедавна така пелена асоціювалася у НЬОГО з черговими атаками градів.
Обіпершись однією рукою на стовбур груші, що, будучи немилосердно пошматованою осколками й кулями, знайшла у собі сили зустріти весну буйним цвітом, а другу тримаючи в кишені, ВІН пильно вдивлявся у горизонт териконів, які, мов привиди-піраміди, бовваніли вдалині. Вдивлявся і прислухався, намагаючись вловити істину у призахідному сонці.
Гей, брати! В кого серце чистеє,
Руки сильнії, думка чесная, -
Прокидайтеся!
Встаньте, слухайте всемогущого
Поклику весни!
ЙОМУ від початку були в дивовижу східно-українські пейзажі. Проте згодом ВІН усвідомив, що і тут сонце так само сходить. Хіба що страшенно – до щему в душі – не вистачало спокою та впевненості тихого розміреного дня, звичних та буденних планів. Тут, у Правдівці, Донецької області, ніби існувала інша реальність, нашпигована свинцем, нервами, кров’ю, страхом. І годі було шукати тут правди подеколи навіть серед своїх.
ВІН одразу сподобався побратимам: чи то гаслами, чи то зовнішнім напором. ВІН запалив у них віру. Тут і зараз це найголовніше. «Лиш боротись – значить жить!»... Атаки, контрнаступи, поразки: будуєш стратегію і вірно їй слідуєш до переможного кінця.
«Патріотизм – це не пусті слова, кинуті на вітер, це зовсім не показові вчинки, це надзвичайна любов до своєї держави і готовність віддати все на благо рідної країни», - вкотре перечитував дитячі листи і твори..
Зараз ЙОМУ здавалося, що там, на майдані, все було значно простіше і зрозуміліше. Хоча про яку зрозумілість ВІН думає. У голові не вкладалися факти зі вбивствами та викраденнями людей, використанням правоохоронцями водометів, сліпою та жорстокою покорою «беркутівців». По суті, тоді так само як і зараз брат ішов на брата. Але чи варто таких виродків називати братами? Як сталося, що країна розділилася? Чому люди розійшлися різносторонніми інформаційними таборами?..   
Вічно жить і любить! День за днем! День від дня
А життя – то борня! А любов – то брехня!
Вічно жить у борні! Биться в сітях брехні!
День за днем! День за днем! Без кінця! Ні, ох, ні!
На дворі догорають останні багаття чергового бою, та у ЙОГО душі спогади про ці години пекла ще довго не погаснуть. ВІН мовчки згорнув стяг, мовляв: «До кращих часів», щоб відправитися знову рятувати народ. Народ, якого для декого ніколи не існувало.
«У час, коли на сході війна і вся Україна потерпає від нестабільності, неабияк важливо виявляти свою підтримку Батьківщині. Є люди, які просто кричать про свій патріотизм, вигукують різноманітні гасла, носять одяг з державною символікою, здійснюють показові виступи проти влади, хоча й на користь країни нічого істотного не роблять. Такі дії не допоможуть нашим воїнам у зоні АТО, не покращать становище України. Натомість, у нашому суспільстві є чимало відданих та по-справжньому патріотичних людей. Любов до рідної землі живе насамперед у їхніх серцях, а відображається у вчинках».
Десь глибоко у душі ВІН відчував, що то буде їх останній бій; ЙОГО останній бій. Проте саме зараз від НЬОГО залежить доля цілої країни. Ба, ні  – доля Світу. «Вперед!» Стяги замайоріли над зоряним небом, загін на місці. Час настав. Перший постріл, дикий регіт опонентів, земля ніби пішла з-під ніг.
Який я декадент? Я син народа,
Що вгору йде, хоч був запертий в льох.
Мій поклик: праця, щастя і свобода,
Я є мужик, пролог, не епілог.
«Хлопці, за Україну! До зброї! До бою!».
Година, друга, третя… Не на життя ж бо, а на смерть! Не страшно, навіть не боляче, просто все ніби померкло. Втратило власні кольори...
«Я – остання жертва гібридної війни!»...
Упавши додолу, ВІН чи не вперше попросив вибачення за всі постріли, які так чи інакше несли смерть. Це була одна єдина молитва, але настільки щира, наскільки спроможна була його душа, знесилена фізичним і моральним болем. ВІН обійняв стяг і мовчки, стікаючи кров’ю, чекав...
«Тільки справжні чоловіки наважуються піти воювати за рідну землю, вони готові стояти на передовій до кінця, жертвуючи своїм здоров’ям і навіть життям. У цьому і заключається народний патріотизм».
Світанок. От і кінець. ВІН так і не дізнається, що справедливість  перемогла, що ідоли повалені, а ЙОГО ідеали проживуть ще не одну сотню років, що ЙОГО життя мало неабиякий сенс.
Але чи важливо це вже для НЬОГО? Для ЙОГО батьків?..
«Живучи на мирній землі, кожен повинен проникнутися проблемами України, зрозуміти їх та намагатися вирішити, а не закривати очі навіть на проблеми місцевої громади. Адже є справжні патріоти, які на даний час забезпечують спокій, безпеку, мир. Саме тому варто задуматися над сьогоднішніми подіями, згуртуватись та протидіяти загарбницьким діям ворогів. Тільки всі разом ми зупинимо цю жахливу війну, ставши самодостатньою нацією, довівши всім, що ми – справжні та сильні борці за незалежність та добробут і розквіт своєї країни».
ВІН, гордо піднявши власний стяг, відправився у небо. Рятувати народ.
І хоча ЙОГО руки стомлені і Світ для НЬОГО як такий вже перестав існувати, ВІН все-таки виграв той бій...
Розпадуться пута віковії,
Тяжкії кайдани,
Непобіджена злими ворогами
Україна встане.
Встане славна Україна,
Щаслива і вільна.
Від Кубані аж до Сяну-річки
Одна, нероздільна.

 

Троневич Юлія,
вихованка гуртка «Основи журналістики»,
Будинок дитячої та юнацької творчості
Кузнецовської міської ради
Рівненської області

 

Назва роботи: «Лиш боротись – значить жить»
Жанр: есе
Автор: Троневич Юлія Василівна
Назва навчального закладу: Будинок дитячої та юнацької творчості Кузнецовської міської ради Рівненської області
Керівник: Ярошик Лариса Анатоліївна


Малюнки дітей


весь список

   Новини
   Офіційна інформація