Візитівка Міста
побратими
Новини Офіційна
інформація
Телефон
довіри
ОСББ Інтернет-приймальня Оголошення Місто online Фотогалерея Петиції
Головна  >  Місто Кузнецовськ  >  
ІСТОРІЯ МІСТА

   Кузнецовськ... Місто над Стиром. Перлина Українського Полісся. Казка, що стала дійсністю. Саме так його сьогодні називають.
    Але ж нічого не виникає з нічого. Були якісь першопочатки. І перш ніж виникло місто, було село Вараш над Стиром, коріння і згадки про яке ведуть у сиву давнину до наших пращурів – волхвів. Варажб – давня назва волхвів на Поліссі. За переказами, волхви мали здатність впливати на сили природи, зціляти хворих, пророкувати майбутнє. Можливо, Варажб вже тоді і пророкував майбутню долю села Вараш. На початку 70- тих років ХХ століття слово Вараш стало близьким для сотні, а потім і тисячі людей, які прибули у поліську глибинку ,чарівний край, край неповторної краси лісів, боліт - будувати АЕС.
    Кузнецовськ – унікальне і своєрідне місто. Своїм корінням воно проросло у давнє минуле, а вершинами інтелекту сягає новітніх технологій ядерної енергетики ХХІ століття. Це місто-супутник Рівненської атомної електростанції. Вони споруджуються одночасно з 1973 року і невіддільні одне від одного.
    Отже , 1973 рік. 25 травня міністр енергетики та електрифікації Петро Непорожній забив першого символічного кілочка на місці, де мала бути споруджена станція.
    10 серпня вийнято перший ківш грунту на місці майбутнього атомного велета. Паралельно почалось будівництво міста.
    14 листопада наказом міністра енергетики і електрифікації директором Західно-Української атомної електростанції призначений нинішній віце-президент Українського ядерного товариства Володимир Олександрович Коровкін, який на 29 років став незмінним її керівником.
    1974 рік.
    Відкрито перший магазин і їдальню. Введено в дію першу артезіанську свердловину. За два місяці побудовано і здано в експлуатацію приміщення музичної школи, яка стала на певний час загальноосвітньою і 56 учнів – дітей будівельників, які ще квартирували в сусідніх селах, вперше вступили в її класи.
    А будівництво невпинно зростає. Запрацювала ЛЕП – 35. Здано в експлуатацію першу котельню селища, 30 грудня – перший житловий будинок № 6 з газовими плитами. В лютому 1975 відкрито перший магазин “Берізка”, далі – їдальня “Лісова пісня”. 16 листопада введено в дію перший дитячий садок.
    В серпні 1976 р. укладено перший кубометр бетону у фундамент РАЕС, 30 грудня здано котел на ПРК – перший промисловий об”єкт РАЕС.
    Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 15 березня 1977 року новозбудованому населеному пункту Володимирецького району було присвоєно найменування – селище Кузнецовськ.
    Статус міста Кузнецовськ отримав 1984 року.
    У січні 1978 р. в селищі проживало вже 5,5 тисячі мешканців, серед яких – 690 школярів. Відкрито дитячий садок № 2. Введено в дію комплекс споруд медико-санітарної частини. Колектив дільниці тресту “Південтеплоенергомонтаж” почав складати турбіну. На початку 1979 року доставлено корпус реактора. Введено в дію міські очисні споруди в с. Стара Рафалівка. В грудні проведено пробний пуск першого турбогенератора від ПРК.
    А в селищі Кузнецовськ відкривалися нові об’єкти. Вводилися нові житлові будинки, дитячий садок № 3, відкрилася нова лікарня. І ось 22 грудня 1980р. здійснено пуск першого енергоблоку. В цей час в посилених темпах проходило будівництво другого енергоблоку, розпочато будівництво третього. Рівно через рік 22 грудня 1981 року включено турбогенератор – 3, а 30 грудня – турбогенератор – 4. І другий енергоблок станції потужністю 440 тис.кіловат введено в дію.
    4 лютого 1982 року укладено перший куб бетону в реакторне відділення третього енергоблоку. Будівництво станції і міста продовжувалося. До 1986 року побудовані дитячі садки №№ 4, 5, 6, 7, школи 1, 2, 3, професійно-технічне училище, профілакторій, їдальні, магазини, кінотеатр “Полісся” та ряд інших об’єктів, виросли нові житлові масиви міста.
    10 серпня 1986р. закладено фундамент четвертого енергоблоку.
    22 грудня 1986 року – введено в дію третій енергоблок потужністю один мільйон кіловат.
    У 1987 році здано в експлуатацію готель з рестораном. Окрасою міста стали школи №4 та №5, які були відкриті відповідно у 1989 та 1990 роках.
    У 1990 році введено в експлуатацію водозабірну споруду питної води в селі Бабка. Цього ж року гостинно відкрив свої двері Палац культури.
    У 1999 році було створено перший заклад нового типу – Кузнецовську гімназію.
    29 січня 2001 року Кузнецовська міська рада своїм рішенням затвердила сучасний герб і прапор Кузнецовська.
    Герб: у синьому полі три срібні градирні атомної електростанції, перед якими три зелені ялинки, над ними - срібний знак атома з електронами; щит увінчує срібна міська корона.
    Прапор: прямокутне полотнище зі співвідношенням сторін 2:3, що складається з двох рівновеликих горизонтальних смуг - блакитної та зеленої, від древка до середини прапора відходить білий клин - на цьому білому тлі зображається герб міста.
    Ялинки, зелений та блакитний кольори вказують на знаходження Кузнецовська в Поліському краї, градирні та символ атома підкреслюють роль атомної енергетики в історії міста.
    У березні 2002 року міським головою Кузнецовська було обрано С.Жданюка.
    26 вересня 2004 року після проведення комплексу підготовчих робіт згідно з програмою фізичного пуску реактор блока №4 успішно було виведено на мінімально-контрольований рівень потужності.
    До пуску 4-го енергоблоку РАЕС за сприяння НАЕК „Енергоатом” в місті було добудовано Свято-Преображенський собор і завершено благоустрій його території, проведено реконструкцію палацу культури, стадіону, інформаційного центру „Полісся”.
    В 2004 році у Кузнецовську було введено в експлуатацію 6,5 тисяч квадратних метрів загальної площі житла.
   
    16 жовтня 2004 року стало визначною датою у житті міста - у об’єднану енергосистему України було включено 4-ий енергоблок РАЕС.
    Цього ж дня на майданчику майбутнього 5-го енергоблоку закладено капсулу з пам’ятною запискою.
У квітні 2006 року міським головою Кузнецовська було обрано Володимира Коровкіна.
26 квітня 2006 року було введено в експлуатацію пам’ятник жертвам Чорнобильської катастрофи.
26 грудня 2006 року відкрито нове приміщення центру зайнятості, що дало можливість проводити різноманітні заходи, збільшити види послуг, їх якість та результативність для безробітних громадян. Створений Інформаційний центр для молоді, комп’ютерний клас, належні умови для обслуговування осіб з обмеженими фізичними можливостями, облаштована дитяча кімната.
   За 2008 рік отримали роботу за сприяння центру зайнятості до 900 незайнятих громадян.
    6 липня 2006 року в місті відкрито відділення соціальної адаптації та реінтеграції бездомних громадян та осіб, звільнених з місць позбавлення волі, на 30 ліжкомісць.
     13 вересня 2008 року – відкрито міський центральний сквер.
     У листопаді 2010 року міським головою Кузнецовська було обрано Сергія Анощенка.
     А з квітня 2013 року в.о. міського голови - Ігор Куц.
     16 травня 2013 року відбулося відкриття комунального закладу «Кузнецовський міський центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів» та Кузнецовського міського центру соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями.
      Відтепер повноцінний комплекс соціально-реабілітаційних послуг для особливих діток віком від 2 до 18 років надаватимуть в Центрі соціальної реабілітації дітей-інвалідів. В закладі, окрім вихователів, з ними працюватимуть реабілітолог, дефектолог, логопед, психолог, психіатр, невролог, ортопед, травматолог, масажисти, інструктори лікувальної фізкультури. Для дітей, котрі навчаються у школах, складатимуть індивідуальний графік проходження реабілітації, а у старшому віці їм надаватимуть послуги професійної орієнтації. Також для дітей-інвалідів, які потребують постійної сторонньої допомоги, здійснюватимуть соціальний патронаж в домашніх умовах.
     Реабілітаційними послугами соціальних закладів можуть користуватися краяни з особливими потребами з усієї області. Наразі ж відповідні угоди укладені із Березнівським, Володимирецьким, Зарічненським, Рівненським, Рокитнівським, Сарненським районами, а також із містом Дубно. Загалом, в центрах можуть проходити реабілітацію одночасно до сотні осіб із обмеженими можливостями.
     У Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями надаватимуть послуги від 18 до 35 років. Для молоді організовуватимуть денну зайнятість і догляд. Окрім того, фахівці закладів співпрацюватимуть із сім'ями, яким надаватимуть професійні консультації та поради.
    5 червня 2013 року, з метою створення зручних і доступних умов для отримання споживачами адміністративних послуг створено Центр надання адміністративних послуг. (ЦНАП).
У ЦНАП здійснюється:
- надання суб’єктам звернень консультацій та інформації про адміністративні послуги та порядок їх одержання, перелік документів для одержання адміністративних послуг;
- прийом заяв для подальшого юридичного оформлення суб’єктам звернення прав, свобод та законних інтересів за їх заявою; забезпечення безплатного одержання суб’єктами звернень бланків заяв та інших документів, необхідних для надання адміністративних послуг;
- видача результату адміністративної послуги: свідоцтв, довідок, дублікатів документів, рішень про відмову в задоволенні заяви суб’єкта звернення.
    У серпні 2013 року журналом «Фокус» наше місто визнано найзабезпечинішим містом України, адже у його мешканців найвища в країні середня зарплатня — 6954 гривні. Також протягом останніх років за версією цього журналу Кузнецовськ стабільно входить до 30-ки найбільш комфортних міст для проживання в Україні.
    У вересні 2015 року вперше в Україні на офіційному веб-сайті Кузнецовської міської ради та її виконавчого комітету запроваджено розділ «Петиції».
     22 вересня 2014 року відбулася урочиста церемонія підписання Меморандуму між Кузнецовськом та Луцьком про співпрацю між органами місцевого самоврядування у сферах житлово-комунального господарства та будівництва, надання адміністративних та соціальних послуг, культури, освіти, спорту, IT-технологій, безпеки і екології.
     25 лютого 2015 року Кузнецовська міська рада та її виконавчий комітет отримали сертифікат якості, що засвідчують впровадження національного та міжнародного стандартів управління якості (ISO 9001).
     19 червня 2015 року було підписано меморандум про співпрацю між польським містом Wolow (Gminy Wolow) та Кузнецовськ. Угоду було підписано у місті Волув бурмістром Даріушем Хмурою, секретарем міської ради Янушем Джарським та виконувачем обов'яків міського голови м. Кузнецовськ Ігорем Куцом.
     За чотири десятиліття на березі Стиру виросло сучасне, європейське, чисте й охайне, виплекане любов'ю і працею його мешканців місто, де створено всі умови для життя, праці, відпочинку, творчого розвитку особистості. Місто з впевненістю дивиться в майбутнє, сподіваючись на молодь, яка напише нову сторінку в історії Кузнецовська.


А чи було життя до Кузнецовська?

          Які мальовничі краєвиди північного Полісся! Яка насиченість краю лісами, озерами, яка родюча поліська земля! На ній оселялись наші предки, засновували свої поселення. У наш час нові поселення вже не з'являються, а розвиваються й розростаються існуючі. І кожне місто чи село на Поліссі може похвалитись датою свого заснування (чи першої згадки в літописах) й історією свого виникнення. Та й сама назва часто може гучно розповісти не лише про населений пункт, а й про місцевість, адже беззмістовних назв не буває: так на Рівненщині постали Висоцьк (1005 р. згадки), Острог (1100 р. згадки), Зарічне (1480 р. згадки), Здолбунів (1497 р. згадки), Верхів (1545 р. згадки), Грушвиця (1565 р. згадки). Мають свою давню історію і села Вараш (1442 р. згадки) та Стара Рафалівка (1547 р. згадки), що нині тісно пов'язані з Кузнецовськом, "заснованим" у 1973 році.
          Кожна поважаюча себе людина, як правило, прив'язує себе до чогось такого, що має вічну цінність. І хоча дехто вважає цінністю лише доляри, нема нічого величнішого в долі людини як рідний край, його історія, що постійно твориться й накладає свій відбиток на цілі покоління. І людина відшуковує найдавніші відомості про свій рід, село чи місто й пишається ними.
          Стосовно походження назви Вараш є кілька припущень. Деякі дослідники виводять її від давньої назви волхвів на Поліссі - "варажб" (В. Рожко), або від назви війська, що тут перебувало залогою - "варяг" (В. Нікітчук). А в силу фонетичних змін "варажб", або "варяг", перетворилось на "вараш".
     Але перейменування Вараша в Кузнецовськ - це не тільки стирання з нашої пам'яті частки нашої ж історії, але й вкарбування у пам'ять нащадків давніх поліщуків "визвольної" діяльності радянського терориста-провокатора. Тож мусимо знати, що наш прадавній Вараш виник задовго до першої його згадки в літописі, свідченням чому є знайдені тут давні знаряддя праці. З'явилось поселення завдяки вигідному річковому сполученню, хоч і далеко в нетрях Полісся.
     Дана місцевість мала стратегічне значення і для київських князів. Починаючи з Х ст., зав'язуються тісніші стосунки Києва з Волинню, через поліські землі пролягають сухопутні й водні торгові шляхи, зокрема шлях з Києва на міста Волинь (на Зах. Бузі) і Червен, через Сандомир у західноєвропейські землі. Надається важлива роль Прип'яті з її притоками не лише як розгалуженому торговому шляху, а й військовій магістралі. Звідси київські князі вели чисельні війни з Польщею та Литвою. Так, відомі походи Володимира Великого у 983 році на ятвягів, Ярослав Мудрий в 1022 р. цим же шляхом ходив на Берестя, в 1038 - на ятвягів, а в 1047 році - в польські землі. Наш Стир теж був не лише торговою річкою. Саме тут, на місці давнього Вараша (з праць проф. О. Цинкаловського), стояла військова залога на правому березі, чим забезпечувалась охорона торгового шляху по Стиру й прилягаючої території, а також контроль над місцевістю. Київські князі дуже дбали про забезпечення й охорону водних шляхів, що сполучали Полісся з Києвом. Тим паче, що через печенігів (наприкінці ІХ ст.) та половців (сер. ХІ ст.) був утруднений доступ до чорноморських соляних озер, а це змушувало київських володарів звертати увагу на підкарпатські соляні джерела, шлях до яких також пролягав через поліські землі.
          У часи татаро-монгольської навали велика кількість жителів Подніпров'я тікає перед небезпекою й оселяється на Поліссі. Так виникло поселення ремісників та купців на березі р. Стир поблизу Вараша, що згодом виросло в торгове містечко Рафалівка.
          Відомості про дрібні населені пункти, як Вараш чи Ст. Рафалівка, з тих часів незначні, уривчасті. Переважно містять коротку інформацію, і то завдяки прив'язці до певної (визначної) події в краї чи пов'язаної з визначними особами того часу. Так, відомо, що Вараш з 1442 року перебуває у власності князів Чорторийських (Чарторийських).
          Славний українсько-литовський рід князів Чорторийських (але з часом ополячених), заснований Василем Чорторийським. Діяння його нащадків тісно пов'язані з долею Волинської землі. Його старший син, князь Михайло в 1445 році був маршалком Великого князя Литовського Свидригайла, а з рук ще двох його синів Олександра та Івана було вбито Свидригайлового конкурента на литовський великокняжий престол Жигмонта Кейстутовича 20 березня 1440 року. В 1547 р. власником Вараша, а також і містечка Рафалівка з навколишніми селами, є Олександр Чорторийський (внук князя Василя). До речі, князі Олександр разом із братом Іваном чимало посприяли своїм авторитетом укладенню в 1569 р. Люблінської унії. З 1570 р. Олександр Чорторийський вже воєвода Волинський. В 1601 році володіння Чорторийських на Поліссі продаються.

          Наступна згадка про Вараш 1799 року, коли проводився опис дерев'яної Свято-Михайлівської церкви, збудованої 1776 року. Як бачимо, інформації про с. Вараш обмаль, донеслись до наших днів лише дрібні й уривчасті клаптики про його місце в Київській Русі та в складі польсько-литовської держави. Деякі моменти навіть свідомо затирались або перекручувались радянською владою, й тепер потребують з'ясування задля відновлення історичної справедливості! Особливо це стосується національно-визвольної боротьби в нашому краї в період другої світової війни, та й не тільки Вараша.
          Нині вся ця історія древнього поселення призабута. А 15 березня 1977 р. указом Президії Верховної Ради УРСР взагалі було "поставлено хрест" на Вараші з його давнім минулим. І тепер ми, живучи в українському місті з комуно-більшовицькою назвою КУЗНЕЦОВСЬК, стали кузнецовцями. Цікаво, чи є десь у Росії місто Бандерівськ, де живуть бандерівці?

                         Олександр Мосійчук, голова КМО УНА-УНСО

   Новини
   Офіційна інформація